Тиранозавр (від лат. «tyrannos» – тиран та «saurus» – ящур) – один з найвідоміших представників доісторичних мешканців нашої планети. Особливу популярність здобув вид Tyrannosaurus rex (лат. «rex» – цар), образ якого міцно укорінився в популярній культурі. Але чи співпадає мейнстрімне уявлення про суперхижака із тим, яким він був насправді?
Перші дані про Тиранозавра з’явилися у 1905 році. Тоді було знайдено близько 50 фрагментів гігантського м’ясоїдного ящера, завдяки яким американський палеонтолог Генрі Ферфілд Осборн зміг описати мега-хижака. А у 1990 році було знайдень найбільш повний скелет Короля динозаврів. Сьогодні це чудо палеонтології понад 12 м завдовжки і близько 4 м заввишки можна побачити в у музеї природничих наук ім. Філда в місті Чикаго, США.
Колосальні розміри, зокрема й велетенські щелепи, зробили Ті.Рекса зіркою масової культури. Так, завдяки фільмам на кшталт «Загублений світ» та «Парк Юрського періоду», мультиплікаційним стрічкам «Земля до початку часів» та «Динозаври», а також великої кількості комп’ютерних ігор, в яких фігурує ящур, він став пізнаваним і зажив слави такого собі «супермонстра».
Та незважаючи на всесвітню популярність і значний інтерес наукової спільноти, Тиранозавр залишається одним із найбільш загадкових динозаврів.

У цій статті ми розглянемо 5 головних секретів Короля динозаврів.

Секрет № 1: луска чи пір’я? Який вигляд мав Тиранозавр?
Дискусії про зовнішній вигляд гострозубого чудовиська точаться уже давно. За останні десять років світ побачило кілька наукових доробків, в яких звучало ствердження про те, що Тиранозавр був… пернатим. Доказом цього вважається той факт, що відбитки та скам’янілі рештки шкіри великої кількості динозаврів є звичайним феноменом у світі палеонтології. А от фоссилії Тиранозавра – це лише мрія. З огляду на це палеонтолог Мері Швайцер з Університету Північної Кароліни (США) стверджує: саме пір’я є причиною зміни ступеню стійкості шкіри до розпаду і деградації, порівняно із покривами інших ящерів.
Але згодом з’ясувалося, що пір’я мав лише далекий родич Короля – ящур виду Yutyrannus huali. Та й пір’ям його покриви назвати було важко. Скоріше то був нитковидний пух. І поки не знайдуться фрагменти мега – ящера з відбитками пір’їнок, Ті.Рекс залишиться таким, яким ми його знаємо: лускатим монстром з сірувато-бурою або сірувато-синьою шкірою.
Однак деякі науковці ставлять під сумнів популярні версії окрасу хижака. Фахівець-палеонтолог з Національного музею природничої історії США, Метью Каррано, наголошує: знайдені фрагменти не дають інформації про забарвлення ані луски, ані пір’я гігантських рептилій.
Усупереч цьому твердженню група учених запропонувала спосіб визначення окрасу покривів динозаврів на основі того, що вони вважають залишками мелані нових (пігментних) структур. Але від ідеї довелося відмовитись через те, що ці структури можуть бути результатом діяльність бактерій. Тому лише фрагмент шкіри (навіть скам’янілої) дозволить дати точну відповідь на питання «якого кольору був Тиранозавр?». При цьому спеціалісти зауважують: «класичне» забарвлення Ті.Рекса, відоме нам із кінофільмів, є доволі імовірним. Адже темний плямистий окрас є чудовим камуфляжем для цього супер-хижака.
Зважаючи на всі наведені аспекти, сьогодні прийнято вважати, що Тиранозавр мав темне забарвлення. А його покриви не мали ані пір’я, ані луски: шкіра Короля, скоріш, нагадувала шкірку курячих стегенець і мала водо відштовхуючі характеристики.

Секрет № 2: на звуки голосу. Вокальні здібності супер-хижака.
Страхітливе, погрозливе ревіння Тиранозавру знайоме кожному. І це не дивно. Адже кіношний «вокал» ящера, наряду із масивними щелепами і крихітними передніми лапками, є однією з його головних візитівок. Однак вчені вважають, що «фірмовий» рев Ті.Рекса зовсім не відповідає дійсності.
Визначити здатність динозаврів до вокалізації дуже складно, а зразка голосових зв’язок Тиранозавра й досі не знайдено. Тому палеонтологи не можуть сказати, чи міг він видавати хоч які-небудь звуки.
І якщо навіть прийняти до уваги оптимістичний ствердний варіант, скоріш за все Король не ревів, а кричав. Звук голосу Ті.Рекса слід порівнювати із страусами чи крокодилами, а не із левами, – говорить фахівець палеонтолог Метью Каррано.

Секрет №3: пристрасті по-королівські. Особливості шлюбних ігор Король ящерів.
Тиранозаври мали близько 4 метрів у холці і важили близько семи тон. Сьогодні у тваринному світі немає подібних колосів. А значить, немає аналогів, за допомогою яких можна було б дізнатися про життєві нюанси цих величезних тварин. Найбільш загадковим та цікавим для вчених в цьому плані є процес парування.
З урахуванням габаритів Короля ящерів можна було б припустити, що їх парування схоже на парування слонів чи жираф. Але несподівана знахідка змусила фахівців переглянути цю гіпотезу.
У 2005 році палеонтолог Мері Швайцер представила науковій спільноті залишки специфічної тканини. Подібні структури накопляються у самиць птахів під час овуляції задля того, щоб забезпечити кальцієм шкарлупу майбутніх яєць. Таким чином, зростає і ймовірність того, що процес парування Ті.Рексів відбувався як у сучасних пернатих.
На підтримку цієї ідеї можна пригадати гіпотезу про пір’яний покрив тіла Тиранозавра і одну з його унікальних ознак.
Маленькі та короткі передні лапки Короля ящерів видаються мало функціональними. Але у природи не буває настільки грубих помилок. Тому перший спеціаліст по Тиранозаврам Генрі Ферфілд Осборн вважав, що ці напіврудименти були потрібні для їх шлюбних ігор. Зокрема, вчений припускав, що самець використовує передні кінцівки для утримання самиці або навіть еротичного масажу її спинки та боків. А з урахуванням «пір’євої гіпотези» можна припустити видовищні залицяння і танці з використанням «крилець».
Нажаль, жодне з припущеннь не є стовідсотково вірними. Для точної відповіді на це питання треба з’ясувати, де кості самців, а де – самиць. А це проблема, бо скам’янілі залишки, нажаль, не «страждають» на статевий диморфізм.

Секрет №4: продовження роду. Як виглядали кладка та нащадки Ті.Рекса?
Наряду зі шкірою, ще одним «мальтійським соколом» палеонтології є молодняк і яйця зубастого ящера. Залишки дитинчат чи кладки Тиранозавра є справжньою рідкістю. Тому тема продовження роду цього динозавра надзвичайно хвилює спеціалістів.
З одного боку рідкість залишків дитинчат Ті.Рексів може пояснюватись тим, що більшість із них без проблем доживали до поважного віку. З іншого боку на кількість маленьких знахідок може впливати бажання мисливців за скам’янілостями уривати найбільший шматок.
Також до розгляду брали і ймовірність того, що вид невеличких ящерів Nanotyrannus lancensis був помилково виділений, як окремий. А його представники і ї малятами Тиранозаврів. На користь цієї гіпотези свідчив той факт, що залишки цих малюків і великих Ті.Рексів часто знаходять в одних геологічних пластах. Проте у 2010 році вчені представили ряд очевидних відмінностей у будові черепів цих двох видів. І тепер більше прояснити ситуацію зможуть лише нові знахідки.
Щодо самих дитинчат, у науковій спільноті прийнято вважати, що, вилуплюючись з яєць, вони були дуже подібні до звичних нам пташенят. Згідно припущень фахівців, маленькі Ті.Рекси були пухнастими і м’якими, але з віком втрачали пір’яний покрив. В якості підтвердження цього припущення висувається той факт, що великим організмам значно простіше підтримувати температуру тіла. І, з огляду на це, дитинчата мають або утеплюючи покрови, або прискорений метаболізм.
Цей доказ міг би бути безсумнівним, якби не одне «але»: достеменно невідомо, був Тиранозавр холоднокровним чи ні. А метаболізм, скоріш за все, був чимось середнім між обміном речовин у птахів та крокодилів.
Таким чином, відповіддю на більшість «гарячих» питань щодо Короля ящерів може стати довгоочікувана епічна знахідка. А саме – його яйце. Нажаль, як у випадку зі шкірою, ці фоссилії є надзвичайною рідкістю.

Секрет №5: все в наших руках. Або навіщо Королю такі маленькі лапки?
Так чи не так, а найбільшою таємницею Тиранозавра є його славнозвісні крихітні передні кінцівки. Дискусії щодо їх функціонального призначення є чи не найбільш розповсюдженими у палеонтологічній спільноті.
Нагадаємо, піонер досліджень Тиранозаврів Генрі Ферфілд Осборн вважав їх важливим чинником вдалого розмноження цих ящерів. А після нього з’явилося ще кілька не менш екстравагантних теорій. До прикладу, гіпотеза про те, що ними Ті.Рекс утримував здобич. Проте вони не витримали випробування часом і не знайшли достовірних доказів на свою користь.
Сьогодні найбільшою популярністю користується думка, що передні лапи Короля взагалі не мали функціонального призначення. Тим не менш, Сара Бьорч з Огайського Університету США не згодна з цим. Вона присвятила не один місяць відтворенню мускулатури передніх кінцівок Тиранозавра, спираючись на форму кісток і даних про близьких родичів Ті.Рекса та його сучасних нащадків. Нажаль, робота ще й досі не закінчена. Тому поки що достовірної інформації щодо призначення малесеньких лап Короля у світі немає.

За матеріалами: compulenta